ІВАНА 12
12
Помазання Ісуса дорогоцінним миром
1 #
Мт. 26:6–13; Мр. 14:3–9. #
Ів. 2:13, 11:1,43. За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [який помер] і якого Ісус воскресив із мертвих.
2 #
Лк. 10:40. Там Йому влаштували вечерю, а Марта обслуговувала. Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі.
3 #
Ів. 11:2; Лк. 7:38. Марія, взявши літру#12:3 Гр. «літра» відповідає римській лібрі, приблизно 327 грамів. мира зі справжнього дорогоцінного нарду#12:3 Нард – запашна олія., помазала Ісусові ноги й своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився запахом мира.
4 #
Ів. 6:64. Каже один з Його учнів, Юда Іскаріотський, [син Симона], який мав Його видати:
5Чому б не продати це миро за триста динаріїв#12:5 динарій – римська срібна монета, вартість якої приблизно відповідала денному заробітку найманого робітника. і не роздати бідним?
6 #
Ів. 10:13, 13:29. Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали.
7А Ісус сказав: Облиш її, це вона на день Мого похорону зберегла:
8 #
5 М. 15:11. бідних ви завжди з собою маєте, Мене ж – не завжди маєте.
Змова проти Лазаря
9 #
Ів. 11:43,56. Багато юдеїв довідалося, що Він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоби побачити Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.
10Тож первосвященики змовилися, щоб і Лазаря вбити,
11 #
Ів. 7:31. бо через нього багато хто відходив від юдеїв і починав вірити в Ісуса.
Урочистий в’їзд Ісуса в Єрусалим
12 #
Мт. 21:1–9; Мр. 11:1–10; Лк. 19:28–38. Наступного дня велика кількість людей, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято.
13 #
3 М. 23:40; Пс. 118:26; Мт. 23:39; Ів. 1:49, 6:15, 18:33,37,39, 19:3,12; Соф. 3:15. Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, [промовляючи]: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю!
14А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, – згідно з написаним:
15 #
Зах. 9:9; Іс. 35:4, 40:9; Соф. 3:14. Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі.
16 #
Ів. 2:22. Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це Йому зробили.
17 #
Ів. 12:9. Свідчили люди, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих.
18 #
Ів. 2:11. Тому і зустрів Його натовп, бо почув, що Він зробив це чудо.
19 #
Ів. 11:48; Лк. 19:48; Дії 5:28. А фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: ось увесь світ пішов за Ним!
Греки шукають Ісуса
20 #
Ів. 7:35. Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками.
21 #
Ів. 1:43; Лк. 8:20, 23:8. Вони підійшли до Пилипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса!
22 #
Ів. 1:40. Пилип іде і каже про це Андрієві, а [далі] Андрій з Пилипом ідуть та й повідомляють Ісуса.
Отець з неба прославляє Сина
23 #
Ів. 13:1, 7:39. А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Синові Людському.
24 #
Ів. 1:51; 1 Кор. 15:36. Істинно, істинно кажу вам: якщо зерно пшениці, впавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, – принесе великий урожай.
25 #
Мт. 16:25. Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя.
26 #
Мт. 16:24; Ів. 14:3, 17:24. Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець.
Ісус говорить про Свій відхід
27 #
Пс. 6:4, 30:10; Мт. 26:38. Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов – на цю годину.
28 #
Ів. 5:37; Мт. 3:17; Ів. 8:54, 17:4. Отче, прослав Своє Ім’я! Почувся тоді голос із неба: І прославив Я, і знову прославлю!
29 #
Йов 37:5; 1 М. 21:17. А люди, які стояли й чули це, говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив.
30 #
Ів. 11:42. У відповідь Ісус сказав: Не для Мене був цей голос, а для вас.
31 #
Ів. 14:30, 16:11; 1 Кор. 2:6; 2 Кор. 4:4; Еф. 2:2; Лк. 10:18. Нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть.
32 #
Ів. 3:14, 14:3. Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе!
33 #
Ів. 21:19. Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти.
34 #
Ів. 8:35; Пс. 89:37; Єз. 37:25; Ів. 12:32, 1:51. А з юрби Йому відповіли: Ми чули із Закону, що Христос перебуває вічно, а Ти кажеш, що Син Людський має бути піднятий. Хто Цей Син Людський?
35 #
Ів. 7:33, 11:10, 8:12; 1 Ів. 2:11. Тоді Ісус сказав їм: Ще деякий час Світло є між вами. Ходіть, доки маєте Світло, щоб вас не огорнула темрява, а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
36 #
Лк. 16:8; Еф. 5:8; 1 Сол. 5:5; Ів. 8:59. Доки маєте Світло, вірте у Світло, щоб ви стали синами Світла! Сказавши це, Ісус скрився і відійшов від них.
Зневіра народу
37 #
Ів. 2:11,23; Іс. 53:1; Рим. 10:16. Хоча Він зробив перед ними стільки чудес, вони не повірили в Нього,
38щоби сповнилося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив нашій вістці? І кому відкрилася Господня правиця?
39 #
Ів. 5:44, 8:43. Вони не могли вірити ще й тому, що, як казав Ісая:
40 #
Іс. 6:10; Мт. 13:14; Мр. 3:5. Засліпив їхні очі, зробив кам’яними їхні серця, аби вони не побачили очима, не зрозуміли серцем і не навернулися, щоб Я оздоровив їх!
41 #
Іс. 6:1. Це сказав Ісая, коли побачив славу Його і сповістив про Нього.
42 #
Ів. 7:31, 9:22. Все ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги;
43 #
Ів. 5:44. вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу.
Заповідь Божа – це вічне життя
44 #
Ів. 7:28; Мт. 10:40. Тож Ісус гучним голосом сказав: Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, Хто послав Мене!
45 #
Ів. 6:40, 14:9. І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене.
46 #
Ів. 11:27, 8:12. Я – Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві.
47 #
Ів. 3:17. Якщо хто почує Мої слова і не зберігатиме, Я його не суджу, бо Я не прийшов, аби судити світ, але щоб спасти світ.
48 #
Лк. 10:16; Ів. 3:18; Євр. 4:12; Ів. 6:39. Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, – воно судитиме його останнього дня.
49 #
Ів. 8:28, 3:34, 15:10. Бо не від Себе Я говорив, а Отець, Який послав Мене, це Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити.
50 #
Ів. 6:40, 17:2. І Я знаю, що Його заповідь – це вічне життя. А що Я кажу, то так кажу, як сказав Мені Отець!
Επιλέχθηκαν προς το παρόν:
ІВАНА 12: CUV
Επισημάνσεις
Κοινοποίηση
Αντιγραφή
Θέλετε να αποθηκεύονται οι επισημάνσεις σας σε όλες τις συσκευές σας; Εγγραφείτε ή συνδεθείτε
БІБЛІЯ Сучасний переклад © Українське Біблійне Товариство (2020-2023)