Буття 8
8
Кінець потопу
1Та Бог не забув про Ноя і про всіх диких звірів та домашню худобу, що були з ним у ковчезі. Бог послав вітер на землю, й вода почала спадати. 2І замкнулися джерела великої безодні й загати небесні позачинялися, і вщух дощ із неба.
3-4Тоді вода, що покривала землю, почала поступово спадати й через сто п’ятдесят днів, сімнадцятого дня сьомого місяця ковчег зупинився, торкнувшись вершин біля Араратських гір. 5Вода ще спадала аж до десятого місяця. Першого дня десятого місяця стало видно вершини гір.
6-7Сорок днів по тому Ной відчинив вікно, яке він зробив у ковчезі, й випустив крука. Той літав взад і вперед, аж доки не висохла земля.
Ной випускає голуба
8Тоді Ной випустив голуба, щоб побачити, чи зійшла вода з поверхні землі. 9Але голуб не знайшов місця для спочинку й повернувся назад до ковчега. Вода все ще вкривала землю. Ной тоді простягнув руку і, впіймавши голуба, забрав його назад до ковчега. 10Він зачекав іще сім днів і знову випустив голуба.
11Голуб повернувся до нього того ж вечора, тримаючи в дзьобі свіжий, щойно зірваний оливковий листок. Так Ной дізнався, що вода вже зійшла з землі. 12І ще сім днів чекав Ной, і знову випустив голуба, і той уже більше не повернувся до нього.
Ной залишає ковчег
13Шістсот першого року Ноєвого життя, першого дня першого місяця вода висохла з поверхні землі. Ной відчинив двері ковчега, подивися й побачив, що поверхня землі суха. 14На двадцять сьомий день другого місяця земля зовсім висохла.
15Бог тоді мовив до Ноя: 16«Виходь із ковчега разом із дружиною своєю, і сини твої нехай виходять із жінками своїми. 17І виведи з собою кожен вид диких звірів, домашньої худоби, птаства і всього, що плазує по землі, щоб плодилися вони, щоб множилися й заселяли землю».
18І вийшов Ной з ковчега з синами, дружиною та невістками. 19І всі тварини, всі плазуни і птахи, все, що рухається на землі, повиходило з ковчега з родом своїм. 20І спорудив тоді Ной вівтар Господу. І, взявши кілька з усіх чистих тварин#8:20 чистих тварин Йдеться про тих «чистих» тварин, що їх можна було споживати або приносити в жертву Богу. і птахів, приніс їх у жертву, спаливши на вівтарі.
21І почув Господь приємні пахощі жертви і мовив до Себе в серці Своєму: «Не проклинатиму Я більше землю через людей, бо лихі наміри були у них навіть від часів юності їхньої. Тож не губитиму більше кожну живу істоту, яку Я створив.
22І поки земля існуватиме,
на ній завжди буде час сівби і жнив,
завжди існуватиме холод і спека,
літо і зима, день і ніч».
اکنون انتخاب شده:
Буття 8: UMT
هایلایت
به اشتراک گذاشتن
کپی
می خواهید نکات برجسته خود را در همه دستگاه های خود ذخیره کنید؟ برای ورودثبت نام کنید یا اگر ثبت نام کرده اید وارد شوید
Bible League International