ខគម្ពីរពេញនិយមពី Буття 6

ចែក​រំលែក

і стало тяжко Богові, Який створив людину на землі, і замислився Він.

Побачив Господь Бог, що зло людей розмножилося на землі, що кожний у своєму серці весь час пильно роздумує про зло

Та Ной знайшов благодать перед Господом Богом.

Ось родовід Ноя: Ной, праведний чоловік, який був досконалим серед свого роду, — Ной догодив Богові.

І Бог промовив: Зітру людину, яку Я створив, з поверхні землі — від людини до худоби, від плазунів до небесних птахів, — бо розкаявся Я, що створив їх.

І сталося, коли стало багато людей на землі, у них народжувалися дочки. А сини Божі побачили, що людські дочки вродливі, і брали їх собі за жінок, яких вибирали з-поміж усіх. І промовив Господь Бог: Дух Мій не перебуватиме в цих людях повік, бо вони — тіло; тож буде їхніх днів — сто двадцять років. А в ті дні на землі були велетні — після того, як входили Божі сини до людських дочок й народжували їм: це були велетні — люди, відомі од віку.

І зробив Ной усе, що заповів йому Господь Бог, — саме так зробив.

І сказав Бог Ноєві: Час кожної людини прийшов перед Мене, оскільки земля наповнилася неправедністю від них, тож ось Я знищу і їх, і землю.

Тому із чотирикутних дощок зроби собі ковчег. Зробиш ковчег з перегородками і посмолиш його зсередини та ззовні смолою.

Господь Бог оглянув землю: і була вона зіпсута, бо всяке тіло понищило свою дорогу на землі.

І з усієї худоби, з усіх плазунів, з усіх звірів, з усякого тіла — по парі з усіх введеш у ковчег, щоби прогодувати із собою. Хай будуть вони — самець і самиця.