Книга Приказок 15:1-17

Сумирна відповідь вгамовує гнів, різкі слова розбурхують лють. Уста мудреця жаданими роблять знання, а вуста нерозумних скипають дурницями. Очі Господні повсюди, вони стежать за злом і добром. Лагідна мова — це життєдайне дерево, а підступний язик роз’ятрює душу. Нерозумний зневажає батьківські поради, а хто прислухався до настанов, той набирається розуму. Дім праведного нагромаджує скарби, а надбання безбожника несуть йому нещастя. Вуста мудреця поширюють знання, а душі нерозумних — ненадійні. Пожертва негідника Господу гидка, молитва чесного Його втішає. Шлях безбожника огидний Господу; Він любить того, хто прагне праведності. Сувора кара жде на того, хто праведну путь зневажить; загине той, хто зневажає повчання. Усе, що трапляється, навіть після смерті — для Господа не таємниця, тим більше — серця людські! Насмішник не любить, коли його повчають, він не піде по науку до мудрого. Радісне серце випромінює щастя, а щемне серце дух руйнує. Серце тямущого тягнеться до знань, уста нерозумного живуть глупотою. У злидаря всі дні тяжкі, бадьоре серце має вічне свято. Ліпше вдовольнятися малим і шанувати Господа, ніж мати скарб великий і тремтіти від небезпеки. Смачніша тарілка овочів, піднесених з любов’ю, аніж телятина найкраща, приправлена ненавистю.