Приповiстi 15:1-17
Приповiстi 15:1-17 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Сумирна відповідь вгамовує гнів, різкі слова розбурхують лють. Уста мудреця жаданими роблять знання, а вуста нерозумних скипають дурницями. Очі Господні повсюди, вони стежать за злом і добром. Лагідна мова — це життєдайне дерево, а підступний язик роз’ятрює душу. Нерозумний зневажає батьківські поради, а хто прислухався до настанов, той набирається розуму. Дім праведного нагромаджує скарби, а надбання безбожника несуть йому нещастя. Вуста мудреця поширюють знання, а душі нерозумних — ненадійні. Пожертва негідника Господу гидка, молитва чесного Його втішає. Шлях безбожника огидний Господу; Він любить того, хто прагне праведності. Сувора кара жде на того, хто праведну путь зневажить; загине той, хто зневажає повчання. Усе, що трапляється, навіть після смерті — для Господа не таємниця, тим більше — серця людські! Насмішник не любить, коли його повчають, він не піде по науку до мудрого. Радісне серце випромінює щастя, а щемне серце дух руйнує. Серце тямущого тягнеться до знань, уста нерозумного живуть глупотою. У злидаря всі дні тяжкі, бадьоре серце має вічне свято. Ліпше вдовольнятися малим і шанувати Господа, ніж мати скарб великий і тремтіти від небезпеки. Смачніша тарілка овочів, піднесених з любов’ю, аніж телятина найкраща, приправлена ненавистю.
Приповiстi 15:1-17 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає. Язик мудрих то добре знання, а уста нерозумних глупоту висловлюють. Очі Господні на кожному місці, позирають на злих та на добрих. Язик лагідний то дерево життя, а лукавство його заламання на дусі. Зневажає безумний напучення батькове, а хто береже осторогу, стає розумніший. Дім праведного скарб великий, а в плоді безбожного безлад. Уста мудрих знання розсівають, а серце безглуздих не так. Жертва безбожних огида для Господа, а молитва невинних Його уподоба. Господеві огида дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає. Люта кара на того, хто путь оставляє, а хто осторогу ненавидить, той умирає. Шеол й Аваддон перед Господом, тим більше серця синів людських! Насмішник не любить картання собі, він до мудрих не піде. Радісне серце лице веселить, а при смутку сердечному дух приголомшений. Серце розумне шукає знання, а уста безумних глупоту пасуть. Нужденному всі дні лихі, кому ж добре на серці, у того гостина постійно. Ліпше мале у Господньому страху, ані ж скарб великий, та тривога при тому. Ліпша пожива яринна, і при тому любов, аніж тучний віл, та ненависть при тому.
Приповiстi 15:1-17 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Гнів нищить і розумних. Лагідна відповідь відвертає гнів, а вразливе слово викликає обурення. Язик мудрих знає добро знання, а уста нерозумних провіщають зло. На кожному місці — Господні очі: вони бачать і злих, і добрих. Зцілення язика — дерево життя; хто його оберігає, наповниться духом. Немудрий глузує з батьківської науки, а хто зберігає його заповіді, той дуже кмітливий. Коли праведність намножується — це велика сила, а безбожні повністю будуть викоренені із землі. У домах праведних — велика сила, а плоди безбожників — пропадуть. Уста мудрих стримуються знанням, а серця нерозумних — у непевності. Жертви безбожних — огида для Господа, а молитви праведних Йому приємні. Дороги безбожних — огида для Господа, — Він любить тих, хто постійно йде за правдою. Виховання доброї людини пізнається тими, хто поряд з ним, а ті, хто ненавидить повчання, закінчують безславно. Ад і погибель відкриті перед Господом, а наскільки більше — серця людей! Невихований не любитиме тих, хто його виправляє, тож із мудрими він не спілкуватиметься. Коли серце радіє, то обличчя розквітає, а в смутку воно похмуре. Праведне серце шукає знання, уста ж невихованих зазнають зла. Весь час очі злих очікують зла, а добрі завжди перебувають у спокої. Краще мала частка з Господнім страхом, аніж багато скарбів без Його страху. Краще пригощання зеленню, та з любов’ю і ласкою, ніж страви з телятини, та з ворожнечею.
Приповiстi 15:1-17 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Відказ лагідний гнїв палкий гасить, а зневажливе слово розбуджує лютість. Язик мудрих подає добрі відомостї, а уста безумних мелють лиш дурницї. Господнї очі скрізь по сьвіту позирають, і доброго й лихого вони вбачають. Лагідний язик - се дерево жизнї, а необузданий - пригноблює духа. Дурний нехтує отецьку науку, хто ж вважає на докір, - добрий розум має. В дому в праведного - достаток добра, а в доходах безбожного - самий хиба розстрій. Уста мудрих ширять знаннє, та не так серце безумних. Жертва безбожних - гидота Господеві, молитва ж праведних угодна йому. Противна Господу безбожного дорога; хто ж ходить дорогою правди - сей йому любий. Страшенна кара тим, хто праву путь покине; й хто ненавидить докір, - погибне. І преисподня й ад явні Господеві, а надто - серця синів людських. Не любить ледарь тих, хто його картає, та до мудрих він також не пійде. Веселе серце чинить і лице веселим, а як туга в серцї, то і душа ниє. Розумне серце шукає знання, уста ж безумних дурницями живуть. В нещасного всї днї сумнії, у кого ж серце веселе, тому що дня гостина. У страсї Божому й мале далеко лучше, анїж скарби великі в тревозї. Смачнїйша мисочка капусти, да з любови, анїж з приправою ненавистї теля товсте.
