ДЕНЬ 12

КАМІНЬ ВІДКИНУТИЙ/НАРІЖНИЙ

Коли я був малий, то одного разу в наш дім прийшло дуже цікаве заняття, а саме складання пазлів. Зображення, що налічувало 1000 дрібних деталей, мало зобразити вулицю Європейського міста та прекрасне небо в ранковому серпанку. Небо займало величезну частину картини. І от біда! Коли майже все воно було складене - виявилося, що деяких пазлів не вистачає. Яким же було моє розчарування. Краще було взагалі не складати і не трудитися. Крізь блакитне небо проглядалася коричнева підлога, що заважало повністю насолодитися красою результату копіткої роботи.

Це історія із іграшкою. А уявіть собі, що ви споруджуєте будинок! Все майже готове, але важливих елементів не вистачає! Як відчути затишок того, що насправді й домом тепер назвати важко? А якщо мова йде про фундамент, тоді будівництво просто позбавлене жодного сенсу.

А тепер уявіть собі будівництво життя.

Ви від народження намагаєтеся все зробити правильно, дотриматися всього, що тільки можливо, і раптом ви дізнаєтеся, що не подбали про найважливіше - тепер усі ваші намагання та фактично все, про що ви можете сказати «Це Я» - просто розвалюється. На додаток, уявіть собі, що ви самі відкинули той найважливіший камінь для будівництва життя.

Пророк Ісая каже, що Бог стане як камінь, до якого кожна людина повинна буде мати відношення. Саме Він є тією відправною точкою, без якої все будівництво життя немає жодного сенсу. Не частина, не малюнок, не «вставочка», не антуражик будинку, а саме основа.

Ми бачимо як ця істина відображається в Ісусі. Він сам проголошує Себе цим наріжним каменем. А потім і Петро, і Павло нас у цьому переконують.