Приповiстi 17:1-28
Приповiстi 17:1-28 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Краще мати скоринку хліба й жити з миром, ніж мати багатий дім й сваритися. Мудрий слуга може правити нікчемним сином і розділити спадщину з його братами. Для срібла — тигель, для золота — горнило, а для випробувань — Господь. Злочинець уважний до слова лихого; брехун і сам зважає на брехливе слово. Хто збиткується з убогого, той ображає Творця; хто радіє з нещастя ближнього, той буде сам покараний. Старі увінчані онуками своїми, а славою синів є їхні батьки. Не годиться нерозумному бути пишномовним, тим більше можновладцеві — брехливим. В очах хабарника хабар, як талісман удачі, куди не повернеться, там йому щастить. Хто прощає і забуває про образу, той сприяє дружбі, а хто переповідає її, той розбиває дружбу. Одне застереження більше впливає на розумну людину, ніж сто ударів на дурня. Та й непокірний той, хто прагне зла! Та ж він діждеться невблаганного посланця, який здійснить Господню кару! Краще натрапити на ведмедицю, в якої украли малят, ніж на дурня з його дурницями. Якщо відплатиш злом за добро, з твоєї оселі ніколи не щезне зло. Сварка починається з необережних слів, тож ліпше замовкни, доки суперечка не розгорілася. І той, хто виправдовує винного, і той, хто засуджує невинного, — обидва огидні Господу. Яка користь з грошей в руках у дурня? Хіба ж він купить мудрість, як розуму не має? Друг залишається другом завжди, а брат народжується, щоб розділити нещастя. Нерозважливий той, хто поспішно ближньому дає під заклад, або ручається за ближнього свого. Кому подобається ображати, той любить сварки, як заколотник до скандалу, так і скупий веде до злиднів. Підступний не знайде добра, улесливий накличе собі лихо. Хто народжує дурня, пожинає смуток, батько лайдака не знатиме втіхи. Веселе серце — то міцне здоров’я, а дух пригнічений підточує сили. Неправедний нишком бере хабарі, аби не панувала справедливість. Розважливий мудрістю керується, а нерозумний ніколи не зосередиться. Нерозумний син засмучує батька і сповнює серце матері гіркотою. То зле, коли карають невинних або катують праведних за їхню чесність. Освічений знає ціну словам, розумний вміє стримувати себе. Навіть дурень, коли мовчить, здається мудрим; коли не розпускає язик, справляє враження розумного.
Приповiстi 17:1-28 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м’ясної зо сваркою. Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок. Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує. Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного. Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини. Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки. Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива. Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому. Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів. На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів. Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться. Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його. Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому. Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її! Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні. Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема? Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом. Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого. Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя. Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло. Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого. Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості. Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя. З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі. Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість. Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість! Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина. І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.
Приповiстi 17:1-28 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Краще кусень хліба із задоволенням у мирі, ніж дім, повний добра і неправедних жертв, та з бійкою. Розумний раб керуватиме немудрими панами і розділить спадщину з братами. Як у плавильні перевіряється срібло й золото, так і Господом перевіряються серця вибраних. Лиходій прислухається до язика беззаконників, а праведний не звертає уваги на лукаві вуста. Хто насміхається з бідного, той зневажає його Творця, а хто радіє, коли хтось гине, — не уникне кари. А милосердний буде помилуваний. Вінець літніх людей — онуки, а слава дітей — їхні батьки. Для вірного — цілий світ добра, для невірного — ані дрібного гроша. Нерозумному не личать правдиві уста, а праведній людині — брехливі вуста. Повчання — це щедра винагорода людині, яка ним послуговується: куди вона не повернеться, усюди їй щаститиме. Хто загладжує кривду, той шукає дружби, а хто не бажає про них забути, той віддаляє друзів і рідних. Погроза розбиває серце розумного, а нерозумний і бичування не відчуває. Кожний лиходій тільки провокує суперечки, та Господь пошле йому немилосердного ангела. Турботи звалюються на розумного чоловіка, а нерозумні самі виношують зло. Коли хто віддає злом за добро, то від його дому зло не відійде. Справедлива влада наділяє силою слова, а заколоти і сварки передують злидням. Хто праведного визнає неправедним, а неправедного праведним, — такий є нечистим і огидним перед Богом. Навіщо нерозумному володіти багатством? Адже безсердечний не спроможний придбати мудрість? Хто робить свій дім високим, шукає знищення, а той, хто викручується, щоб не навчатися, попаде в біду. На всякий час нехай буде в тебе приятель, а брати нехай будуть готові для допомоги в скруті, бо для цього вони й народжуються. Нерозумна людина плеще собі й радіє собою, — як і та, яка дає в заставу власного друга. Хто любить гріх, радіє, коли сваряться. Безсердечний не сходиться з добрими; той, у кого мінливий язик, потрапить у біду. Серце нерозумне — біль для його власника. Не має радості батько від невихованого сина, а розумний син приносить радість своїй матері. Веселе серце робить здоровим, а в сумної людини сохнуть кості. Шляхи того, хто неправедно напихає свої пазухи хабарами, не будуть успішними, бо безбожний звертає з доріг праведності. Обличчя мудрої людини — розумне; очі ж нерозумного — аж на краю землі. Нерозумний син викликає обурення в батька, він — біль для тієї, яка його народила. Недобре карати справедливу людину, як і недобре затівати змову проти праведних володарів. Хто є обережним, коли говорить гостре слово, — той мудрий, і довготерпелива людина — розумна. Обділеному розумом, який шукає мудрості, — це йому зарахується за мудрість, а коли хто мовчить, то це є ознакою розуму.
Приповiстi 17:1-28 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею. Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить. У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця. На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання. Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен. Вінець людей старих - сини синів, унуки, а слава дїтей - родичі їх. Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі. Гостинець - се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому. Хто провину покриває - любови шукає, хто ж про неї все згадує - друга відвертає. Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів. Хто бурить - у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя. Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою. Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло. Почин до сварки - як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась. Хто грішного правдить і правого винуватить, - оба вони гидота Господеві. Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, - на те в його нема ума. Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє. Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого. Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку. Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду. Хто дурня зродив - то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів. Веселе серце - як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї. Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду. В розумного мудрість - перед очима, дурного ж очі - на концї землї її вбачають. Безумний син - отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй. Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити* старшину за суд справедливий. Розумний - хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна. І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, - навіть розважливим.