Залежні від зайнятості: відновлення для поспішної душіЗразок

Темп Ісуса ритмічний

Ми бачимо, як Ісус відходить, щоб опрацювати трагічну новину, наприклад, коли Він дізнається, що Його друг Іоан Хреститель помер. Він віддаляється, щоб отримати розуміння щодо важливих рішень, наприклад, кого з чоловіків покликати слідувати за Собою. Він відходить, щоб просто помолитися. Він усамітнюється, щоб провести час із найближчими супутниками. Він відступає, щоб навчити Своїх учнів незрівнянної цінності відпочинку. Він не чекає, поки Його місія буде виконана. Він не чекає, поки хтось дасть Йому кілька вихідних. Він навіть не чекає офіційного «Шабату». Коли Він відчуває, що час відійти, Він просто йде.

«Ісус підкорявся глибшому ритму», — написав Уейн Мюллер. Безсумнівно, Він робить саме це: залучає, залучає, залучає, відступає… залучає, залучає, залучає, відступає.

Ритмічно — так жив Ісус.

Ми також запрошені жити так.

Нас запрошують наполегливо працювати та часто відходити, і ми віримо, що все, що впаде крізь тріщини під час відходу, буде вирішено під час нашої наступної важкої праці. Всесвіт дійсно продовжуватиме обертатися, як я вам обіцяв. Це відбувається навіть за нашої відсутності.

Я сам не зовсім переконаний, що це правда, розумієте. Ви б це помітили, якби спостерігали за мною кілька днів. Але надійні люди, яких я знаю, кажуть, що це так, у тому числі сенатор Джо Ліберман, хлопець, який, як вважають, навряд чи напише книгу про священний відпочинок. І все ж він це зробив. У ній він написав: «Ніхто з нас не повинен працювати кожен день тижня. Багато людей думають, що вони завжди незамінні — для своїх сімей, для своїх колег, можливо, навіть для всього світу. Якщо я не піду на роботу, моя кар'єра буде зруйнована. Якщо я не ходитиму по магазинах, моя родина буде голодувати. Якщо я не піду в спортзал, моє тіло атрофується».

Знову виникає той жахливий страх, що якщо ми не будемо продовжувати обертати всі тарілки, вони можуть просто впасти на підлогу. І, о, який безлад це створить. Таємно ми боїмося, що якщо не продовжуватимемо робити те, що робили завжди, все життя розвалиться. Ми всі думаємо, що це правда.

У наші кращі, яскравіші моменти ми бачимо, що, звичайно, це не так. Ми бачимо, що ми не є сумою наших обертових тарілок. Ми бачимо, що нам конче потрібен відпочинок.