Залежні від зайнятості: відновлення для поспішної душіЗразок

Темп Ісуса реляційний

Щодо проблеми розрізнення, коли час брати участь, а коли час відступати, я помічаю, що Ісус зробив ще дещо дуже добре: Він прислухався до голосу Свого Отця, і Він дозволив цьому божественному шепоту керувати Своїм життям.

Це, звичайно, і було причиною всього цього «відступання». Йшлося про те, щоб знайти час для молитви, спілкування та наближення.

Нещодавно я намагався пояснити цю ідею хорошій подрузі та сказав: «Ось як це: що, якби ми з Пем запросили тебе і твого чоловіка на вечерю, а потім, щойно ви прийшли, ми з нею кинулися сісти у машину та поїхали виконати кілька справ? Ти залишилася стояти на нашому ґанку, тримаючи гостинний букет квітів, який принесла, і дивувалася, чому тебе покинули господарі вечері».

Ми з вами теж були б приголомшені таким поворотом подій, чи не так? Якщо вас запросили до когось додому на вечерю, ви ніби очікуєте, що хтось там буде. Ви очікуєте якісно провести час з ним чи нею, ви очікуєте отримати насолоду від неквапливої розмови, ви очікуєте, що все буде зосереджено на зустрічі.

Саме так Ісус ставився до Бога. Часи Його самотності, божественного відпочинку не були заступницькими уривками, які кидали на Божий шлях; це були навмисні та інтимні моменти зв’язку, під час яких ніщо більше не привертало увагу Ісуса. «Те, у що ви закохані, що захоплює вашу уяву, вплине на все», — сказав Педро Аррупе. «Це вирішить, що підведе вас з ліжка вранці, що ви будете робити ввечері, як проведете вихідні, що читаєте, кого знаєте, що розбиває ваше серце, а що вражає вас радістю та вдячністю. Любіть, залишайтеся в любові, і це все вирішить.»

Ісус любив Свого Отця. І ця одна велика любов спонукала все, що Він робив — і чого не робив.

Сьогодні вранці я сидів за письмовим столом і мені спало на думку, що якби я був поглинений не своїми власними планами, а натомість входженням до відпочинку Бога, у мене були б резерви, з яких я міг би радісно служити тим, хто прагне перервати мої плани.