Доступно Про Бога Та БібліюЗразок

ЩО Є ДОБРОМ, А ЩО ЗЛОМ?

Учора ми прийшли до висновку, що одним із доказів існування Творця є встановлені Ним закони. Причому це стосується не лише фізичного світу, але й принципів моралі. Якимось дивовижним чином будь-яка людина, де б вона не виховувалась і в якій би культурі не зростала, має вроджене розуміння того, що є хорошим, а що поганим.

Простіше кажучи, всі адекватні люди (від мешканців південних островів до ескімосів у арктичній кризі) знають, що допомагати ближньому – правильно, а вбивати й ґвалтувати – ні. 

Звідки ж усе це бере свій початок? Біблія відповідає дуже просто – Бог заклав у нас совість, здатну відрізняти добро від зла. Відомий мислитель Іммануїл Кант описав це так: «Дві речі наповнюють мою душу новим здивуванням і зростаючим благоговінням: зоряне небо наді мною і моральний закон у мені». 

Сьогодні багато людей вважають, що в цьому світі все відносно, і абсолютної істини не існує. Однак водночас, як тільки хтось нас образить, ми вимагаємо справедливості й очікуємо, що інші з нами погодяться! Чому? Адже якщо немає єдиного стандарту, то кожний правий по-своєму, у тому числі й той, хто завдав нам болю.

Саме так під час Нюрнберзького процесу хотіли виправдатися керівники нацистської Німеччини. Вони стверджували, що просто корилися законам своєї держави, причому жодного з них не порушили. Виходить, якщо не існує Вищого Закону і Законодавця, то й судити їх, в принципі, було ні за що. Як свого часу писав Ф.М. Достоєвський: «Якщо Бога немає, то все дозволено».

Однак Він є, так само, як і спільна для всіх мораль. І один зі способів у цьому переконатися – прислухатися до того, що закладено усередині нашого серця.

Коли Юрій Гагарін повернувся із космосу і сказав, що не бачив там Бога, британський письменник Клайв Льюіс зазначив, що з таким же успіхом Гамлет міг би шукати Шекспіра на горищі свого замку. Очевидно, що якщо Бог є, то Він не може бути одним із об’єктів створеного Ним Всесвіту.

Ви запитаєте: «Але чому б Йому не показати Себе явно? Адже тоді у Нього б повірив абсолютно кожен!» На перший погляд, все логічно. Однак такий крок одразу став би фіналом історії, і люди визнали б Його через страх, а не за покликом серця.

Як говорив той же Льюіс, поки що ми не здатні побачити повноту Його слави, бо вона перевищує наше фізичне сприйняття – так само, як не можемо дивитися на сонце, не пошкодивши при цьому сітківку ока. Однак воно і далі осяює світ, і в його променях стає видимим усе інше.