"Від трагедії до радості – багато молитов"

Валентина:Мені було 15 років. Я єдина донька у батьків, які мене дуже любили. Мріяла стати медиком. Першого дня зимових шкільних канікул ми поїхали до родичів. Повертались додому електропоїздом. Вийшовши на зупинці, потрібно було обійти колії, щоб дійти до маршрутки. Але хотілося скоротити дорогу, тож я почала йти по рейках. Раптом перевели стрілки, і мою ногу защемило. Електропоїзд почав рухатися, машиніст мене не бачив. Десять вагонів пройшли по мені. Це було жахливо. Мама зібрала залишки моєї ноги в пухову хустку, так мене і привезли до лікарні. Лікар, який складав мою ногу (немов шашлик), сказав, що навряд чи з цього щось вийде, тому 99% імовірності, що потрібно повністю ампутувати ногу. Але батько наполіг використати 1% шансу, спробувавши зберегти ногу. Я перенесла безліч операцій, 18 пересадок шкіри. У реанімації я перебувала 4 місяці. Бог учинив диво: завдяки Його милості я ходжу своїми ногами. Моя мрія здійснилася — я медик і працюю за фахом, хоча було безліч перепон, які могли завадити цьому.

Хочу сказати, що ніколи, за жодних обставин не опускайте руки та не втрачайте віру. Усе, що трапляється в нашому житті, не випадкове. Господь знає, чому вам потрібно пройти через ті чи інші обставини.

***
Історія Валентини Волинець є потужним свідченням віри, надії та Божої милості. Бог має план для кожного з нас, і кожне випробування може стати частиною нашого шляху до чогось більшого. Нехай ця історія надихне вас зберігати віру та мужність у будь-яких обставинах, знаючи, що з Богом можливо все.

Наталя Хижняк, подкаст «Жити далі» #10