Жити даліЗразок

"Це може бути найбільшим горем або найбільшим щастям"

Людмила: У мене була прекрасна сім'я, але чоловік захворів і помер від раку. Я не впоралася з цією втратою і почала вживати алкоголь. Якось я дізналася, що один безхатченко запропонував моєму синові залізти в чужий будинок і вкрасти деякі речі. Згодом цей чоловік знову прийшов до нашого дому і почав пропонувати нову справу моєму синові. Почувши про це, я почала з ним з'ясовувати стосунки. Та оскільки була напідпитку і не могла повністю контролювати себе, під час нашої суперечки підрізала його. У лікарні він помер. Суд призначив мені 8 років за ґратами.

Саме у в'язниці я зрозуміла, яким стало моє життя і що я накоїла. Я почала читати Євангеліє, але вважала, що не гідна бути з Богом у вічності, бо я вбивця і злодійка. Я перестала їсти, тільки плакала. Згодом почала втрачати свідомість від безсилля. Злягла. Керівництво в’язниці та лікарі приходили та просили мене почати їсти. Я не хотіла нікого бачити, тому щоб відчепилися, почала потроху пити солодкий чай та їсти, хоча апетиту не було зовсім. Я хотіла померти. Так минуло три місяці.

Одного разу, лежачи на другому ярусі ліжка в камері, я побачила, як відкрилася стіна, і до мене підійшов Ісус. Мені було дуже боляче всередині й страшно. Він поклав руку на моє плече і сказав: "Тихо, тихо, тихо." У моїй душі все заспокоїлося. Ісус зник. Я спустилася додолу і сказала жінкам навколо: "Тепер усі будемо вивчати Біблію разом зі мною."

Я зрозуміла, що тільки Слово Боже повертає людині сенс життя, який вона втратила. За час перебування в колонії Бог дав мені можливість пройти кілька християнських курсів і стати старшою сестрою в колонії – я піклувалась про жінок і розповідала їм Слово Боже, вела групу з вивчення Біблії та готувала жінок до покаяння.

З 8 років я відсиділа 5. Частини строку я позбулася через помилування від президента, частину скоротила колонія. Але наступні 15 років я ще приходила до цієї колонії, проповідуючи жінкам Слово Боже.

Не бійся, тільки віруй, що б у твоєму житті не сталося. Це може бути найбільшим горем або найбільшим щастям. Бог незмінний, Він ніколи не залишить. Він через твій біль підніме тебе та зцілить твої рани.

***

Історія Людмили Караєвої свідчить, що навіть у найбільших труднощах можна знайти шлях до зцілення і відновлення через віру. Важливо не втрачати надію, незалежно від обставин. Божа милість може змінити життя, повернувши нас на правильний шлях. Пам'ятайте, що ви завжди можете знайти силу та підтримку у вірі, навіть у найтемніші часи. Не бійся, тільки віруй! Бог ніколи не залишить вас, допомагаючи знайти сенс і мету у житті.

Наталя Хижняк, подкаст «Жити далі» #27

Слухати подкасти "Жити далі" можна за цим посиланням🔽🔽🔽

Жити далі