"Краще б він помер, ми його точно не довеземо"

Віталій: 1997 року я купував автомобілі в Німеччині та привозив їх до України на продаж. Один з автомобілів потрібно було переглянути в Польщі. Повертаючись з перегляду, я сів на заднє сидіння за водієм. В машині було троє людей. Недалеко від міста Познань ми потрапили в дуже жахливу аварію. Дах машини повністю зірвало, двигун опинився всередині салону. Всі залишились неушкодженими, окрім мене. У мене був розірваний рот, поламана щелепа, з обох сторін поламані ребра, які пробили легені, і в двох місцях переламався хребет.

Аварія сталася дуже швидко, всього за кілька секунд. Я не втрачав свідомості, тому пам’ятаю все, що відбувалося. Зрозумівши, що моє життя закінчується, зміг сказати: «Господи, прости, збережи мене від вічних мук».

Мене прооперували. 5 днів потому до мене підійшов професор і сказав: «Ми зробили все, що могли, але у тебе дуже висока температура і двостороннє запалення легенів, тому, на жаль, шансів на життя практично немає. Але якщо Господь дозволить, ти будеш жити».

Господь не покидав ні мене, ні мою сім’ю. Я вижив. Уже понад 20 років пересуваюсь на інвалідному візку. Бог дав радість спасіння мені та всій моїй сім’ї. Хочу сказати, що Бог дає життя і лише Він вирішує, коли воно закінчиться. Доки б’ється твоє серце, не опускай руки. У кожного свій шлях. Навіть сидячи в інвалідному візку є сенс жити далі, навіть у цьому стані можна принести багато користі рідним і навколишнім.

***

Божі шляхи дійсно не такі, як ми їх уявляємо. Саме через цю трагедію Віталій Попок зрозумів, ким для нього є Бог. Наразі Віталій — майстер спорту з настільного тенісу, має безліч нагород. Він щасливий чоловік та батько.

Незважаючи на важкі випробування, ми завжди маємо вибір: дозволити труднощам зламати нас або знайти сили і віру, щоб продовжувати йти вперед. Важливо не втрачати надії та не опускати рук, навіть коли здається, що шлях нездоланний.

Бог може змінити напрям і дати нові можливості. Незалежно від обставин, Бог завжди з нами, веде і підтримує.

Наталя Хижняк, подкаст «Жити далі» #24