Вступ до «Розум — поле битви»Зразок

Підозрюючи недовіру

Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно (нелюб’язно), (Божа любов всередині нас) не шукає тільки свого, не образлива, не дратується і не обурюється; не звертаєо уваги на зло, заподіяне їй,  не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає (ніколи не згасає, не застаріває й не закінчується)! – 1 Коринтян 13:4–8

Більшості з нас знайомі ці слова про любов, але, зізнаюся, жити за ними не завжди мені було легко. У дитинстві я не бачила такої любові. Насправді мене вчили ставитися до всіх із підозрою. Також я чула, що мотивам інших людей не слід довіряти. Дорослішаючи, я зустрічала людей, чиї дії підтверджували мої підозри. Навіть будучи молодою християнкою, я переживала розчарування через очевидні мотиви деяких братів і сестер у ​​церкві. Хоча насправді це мудро — розбиратися в людських мотивах, однак пильнуймо, щоб не дозволяти нашій підозріливій природі негативно впливати на почуття до інших. Надмірно підозріливий характер може отруїти ваш розум і вплинути на здатність любити й приймати інших людей. Зупинімося на цьому прикладі.

Припустімо, після церковної служби до вас підходить друг із запитанням: «Чи знаєш ти, що Доріс думає про тебе?» І далі він переповідає вам усі слова, сказані Доріс. По-перше, справжній друг не ділився би такою інформацією. А по-друге, якби ви дозволили підозрам закрастися у вашу голову, то вже повірили б інформації з других рук. Відтак щойно ваш розум прийняв отруту щодо іншого, зростає підозра. Саме тоді диявол зводить твердиню у вашому розумі. А тому щоразу, чуючи щось від Доріс, ви автоматично ставитиметеся до цього з підозрою: «Що насправді вона має на увазі?» Або ж навпаки, відмітивши, що Доріс добра до вас, ви почнете думати-гадати: «Цікаво, що вона від мене хоче?»

Запам’ятайте: так діє диявол. Якщо йому вдасться змусити вас підозріливо ставитися до інших, то невдовзі ви не йнятимете віри їхнім словам. Якщо поранити вас так кілька разів, то диявол зможе отруїти ваше мислення: ви почнете цікавитися, хто ще може говорити за вашою спиною.

Наведу ще приклади. Припустімо, якось одного разу в церкві Доріс сіла на кілька рядів попереду вас. Вона співала й плескала в долоні, прославляючи Господа. Знаєте, дивлячись на неї, вам не вдасться уникнути думки про те, що вона неймовірна лицемірка. Тоді Святий Дух оберне ваш погляд на вас самих, адже ваша хвала Господу виходила з серця, сповненого поганих почуттів до Доріс. Та хіба Ісус не велів нам примиритися з іншими, перш ніж принести Йому свої дари? (див. Матвія 5:24). Отож засуджені цими Ісусовими словами, уявімо, що ви вибачились перед Доріс за свої хибні почуття, а вона, поглянувши на вас, абсолютно шокована. Тоді ви усвідомлюєте свою помилку. Неправильно інтерпретувавши інформацію, почуту від свого друга стосовно Доріс, ви дозволили дияволу налаштувати вас проти цієї чудової, благочестивої жінки.

Вірю, ви оцінили цей хороший приклад того, як підозріливість може скалічити стосунки й зруйнувати нашу радість, збиваючи з правильного шляху. Ось чому так важливо навчитися розвивати любов, про яку зазначено в 1 Коринтян 13. Мені знадобився певний час, аби подолати свої життєві підозри, та зрештою я дізналася, що, люблячи й приймаючи Божі шляхи, у нас не повинно бути місця для підозр до інших людей.

Господи, дякую Тобі, що показав, як подолати мою природну підозріливість. Єдиний шлях — любити людей Твоєю любов’ю, саме цього Ти мене навчаєш. Дякую Тобі, Ісусе, за терпіння до мене, за Твій великий і безцінний приклад. Амінь.