Вступ до «Розум — поле битви»Зразок

Позитивне мислення

(Авраам з людської причини) проти надії увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: Таке (незліченно) численне буде насіння твоє! І не знеміг він у вірі, і не вважав свого (фізичного) тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні (вважав він) утроби Сариної за змертвілу, і не мав (вагання) сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові, і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв. – Римлян 4:18–21

Історія Авраама дивує мене повсякчас, хоч би скільки разів я її перечитувала. Непросто народити сина у віці ста років. Це — диво. Але той факт, що він двадцять п’ять років чекав на виконання Божої обітниці не менш дивовижний. Авраамові було сімдесят п’ять, коли Бог пообіцяв йому сина. Цікаво, хто з нас повірив би Господу й двадцять п’ять років жив би в очікуванні. Більшість із нас, напевно, сказали б:
«Насправді я нічого не чула від Бога».
«О, можливо, Бог не це мав на увазі».
«Мені потрібне свіже слово від Господа — піду десь отримати».

У Сари й Авраама були проблеми з вірою щодо цієї обітниці. Отож як засіб для отримання бажаного вони змусили Агар, Сарину служницю, народити Авраамові сина. Однак Господь дав знати, що все буде не так. Як на мене, їхні дії затримали появу Богом обіцяної дитини.

Біда нашої дійсності в тому, що часто через своє нетерпіння ми беремо справу у свої руки. Як я кажу, у нас з’являються «чудові ідеї», власні плани, які, сподіваємося, Бог благословить. Між іншим, ці плани відкривають двері перед розгубленістю й хаосом. На додачу нам доводиться розбиратися з їхніми наслідками, що, у свою чергу, часто затримує наше диво.

Зійшовши з гори Синай з Десятьма заповідями, отриманими від Бога, Мойсей побачив нечестивість ізраїльтян, які стали нетерплячими під час очікування. У гніві він розбив скрижалі з написаним Богом заповітом. Хоча можна зрозуміти Мойсеїв гнів, ми повинні усвідомлювати, що так сталося не через Бога. Тому Мойсей знову мав піднятися на Синай і повторно пройти все для отримання Десяти заповідей. Йому, можливо, і сподобалося миттєве емоційне полегшення, але це коштувало йому багато зусиль і зайвої роботи. Отож отримаймо всі гарний урок! Спочатку маємо молитися й приймати Божий задум, замість планувати й молитися, щоб план спрацював.

Між нами кажучи, вірити Богові, чекаючи роками на Його відповідь, дуже важко.

Іноді після моїх служінь люди приходять і розповідають багато сумних історій. Я підбадьорюю їх стати позитивними й оптимістичними. Дехто не пропускає жодного мого слова, киває, можливо, навіть посміхається, але згодом промовляє це найнегативніше слово: «Але…». Одним єдиним словом вони заперечують усе, мною сказане. Це не дух Авраамів.

У Біблії знаходимо обітниці, надію й підтримку. Бог обіцяє щось хороше тим, хто служить Йому. Попри мінливість наших обставин, бо в деяких людей вони абсолютно жахливі, Господь усе одно дає обіцянку щодо чогось доброго. Зазвичай наше сприйняття добрості відрізняється від Божого. Отримати бажане негайно може й не бути найкращим рішенням для нас. Іноді саме очікування є найліпшим, адже воно сприяє розвитку в нас Божого характеру. Господь вирішує творити добро й робити нас щасливими, тоді як диявол обирає зле, щоб завдати нам шкоди й принести нещастя. Тому у нас є вибір: або залишитися терплячими й далі вірити Божим обітницям, або дозволити шепоту нечистих наповнити наші вуха і ввести в оману.

Надто багато хто ігнорував той факт, що Господь є джерелом чудес. Насправді ж Бог спеціалізується на неможливому: Він дав сина безплідній Сарі; Він розверз Червоне море перед ізраїльтянами, щоб пройти суходолом; Він знищив Голіафа одним каменем, випущеним з рогатки, — це справжні чудеса. Всі ці моменти є дією Святого Духа, що йде в розріз із законами природи (Він створив закони, тому Він їх може й порушувати).

11 розділ до Євреїв — це розділ про віру й Божих людей, що наважилися довірити обітницям. «Догодити ж без віри (Йому) не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить (обов’язково) вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (6 вірш).

Розмірковуючи над цим віршем, я відчуваю, як підкрадається диявол. Він каже: «Так, це правда. Ці люди були особливими, але ти — ніхто. І Бог не робитиме для тебе чогось незвичайного, особливого. З якого дива Йому це робити?» Затямте, це диявольська брехня, якій вірить надто багато людей. Господь любить кожного з нас, а, за Біблією, Він — наш Батько. Будь-якому доброму батькові подобається робити добро для своїх дітей — для вас і для мене.

Отож чекайте на диво у своєму житті. Очікуйте багатьох чудес.

Добра віра в Божі обітниці приносить добрі плоди, оскільки нам їх посилає добрий Бог. Тож не здавайтеся — і побачите результат свого позитивного ставлення.

Дорогий Небесний Батьку, пробач, що мені бракує віри. Пробач, що дозволила дияволу обдурити мене чи змусити вважати себе нікчемною або негідною Твоїх чудес. Я гідна, бо Ти зробив мене такою. Ти — Бог неможливого, тому прошу допомогти мені навчитися чекати на Тебе й ніколи не здаватися. Молюся в ім’я Ісуса Христа, мого Господа. Амінь.