Лія. Та, яку не любили

Я була поруч. Але не була коханою. Я жила в домі, де серце мого чоловіка належало іншій. Я народжувала дітей — і з кожним новим сином сподівалась, що він побачить мене, полюбить. Я дала йому Рувима. Потім Симеона. Потім Левія. Але любові не стало більше.

І тоді я сказала собі: досить. І народився Юда. І я сказала: «Цього разу я прославлю Господа». Не заради нього. Не заради чоловіка. Не заради визнання. А заради Бога, Який мене побачив.

Я вижила. Бо перестала чекати любові від тих, хто не може її дати — і прийняла любов Того, Хто вже її дав.