Марія Магдалина. Та, кого Бог звільнив

Колись я думала, що демони — це легенди.
Поки не зрозуміла, що вони мають голос у мені.
Тихий, постійний, знайомий голос осуду.
Тіні, які не зникають навіть при світлі.

Він не питав, звідки вони прийшли.
Він просто сказав — досить.

І раптом — тиша.
Справжня тиша.
Як перший ковток повітря після того, як тебе довго тримали під водою.

І я пішла за Ним. Не тому, що була святою. А тому, що знала, ким була — і ким більше не можу бути.

А коли інші розбіглись — я залишилась.
Коли всі думали, що це кінець — я побачила початок.
Бо Він сказав: «Маріє».

І цього було достатньо.