Рахав. Та, яку всі зневажали

Я знала, як на мене дивляться. Для них я була просто жінкою, що продає себе. Ніхто не питав, чому. Ніхто не вірив, що я можу бути більше.

Але в той вечір, коли до мого дому зайшли двоє чужинців — я відчула страх. Не перед ними. Перед Богом, про Якого я чула. Я знала, що Його народ іде в місто. І я сказала: я вірю. Я прошу. Я заховаю вас. Але пообіцяйте — що й мій дім буде врятований.

Я вивісила червону мотузку з вікна. Відтоді вона нагадує мені не про сором — а про спасіння. Про знак, який Бог бачить. І який змінює долю.

Я вижила. І щобільше — я увійшла в Божий родовід. Бо Він сильніший за моє минуле.