Жінка з кровотечою. Та, яку всі уникали

Я не мала права бути поруч. Вони відвертались, коли я проходила.
Дванадцять років — мовчазного болю, безуспішних лікарів і розведених рук. Моє тіло — стало джерелом сорому. Мій біль — звуком, який не можна було вимовити.

І я звикла мовчати. Але в той день я побачила Його і вирішила не боятись. Я знала, що моє життя зміниться, якщо я торкнусь Його. Я просто простягнула руку — хоч і не мала права.

Я не думала, що Він зупиниться. Але Він обернувся. Побачив мене. Навіть у моєму мовчанні. Ту, що вірила в тиші.

Я вижила. Бо зважилась наблизитись, до Того, що зцілює не лише тіло, а і душу.