Популярні біблійні вірші з Євреї 11

Поділитись

Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих. Через неї бо були сьвідчені старі.

Без віри ж не можна угодити; вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує.

Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало.

Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде. Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування.

Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого нїколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасеннє дому свого; котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі.

Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і "не знайдено його; бо перенїс його Бог": перед перенесеннєм бо його сьвідчено, "що угодив Богу."

Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить.

Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насїння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував.

Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог.

Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової, а лучче зволив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха, більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду. Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить.

Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); єдинородного принїс, прийнявши обітницю

Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром.

Вірою перейшли вони Червоне море, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились.

Вірою стїни Ерихонські попадали, після семидневних обходин.

Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель первороджених не займав їх.

Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про костї свої заповів.

Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і "склонивсь на верх жезла свого".

Вірою в грядуще благословив Ісаак Якова та Ісава.